Ми допомагаємо Україні

Polski

український

Français

English

Наша історія

З початку російського вторгнення в Україну понад 8 мільйонів людей були змушені покинути свої домівки і шукати притулку в інших місцях країни і за її межами.

24 лютого, з початку російського вторгнення, понад 3 мільйони українських громадян знайшли притулок у Польщі. Велика кількість біженців також прибула до Тарнува та його околиць.

24 лютого 2022 року назавжди буде пов’язане з варварським нападом Росії на Україну. Цей день змінив життя всього українського народу. Чи тільки українського народу? Хоча воєнні дії ведуться далеко від наших домівок, без сумніву, війна увійшла в наше повсякденне життя. Ми всі це відчуваємо. Польська відповідь на російську агресію і безлад, який приноситьcя війна-це прояв солідарності. Щоб допомогти нужденним, наша асоціація здійснила багато форм діяльності.

Протягом багатьох років Асоціація «Просто разом» пліч-о-пліч працює з Продовольчим банком у Кракові, щоб допомогти сім’ям,які опинилися у складній економічній ситуації. Ми не могли залишися осторонь від трагедій українських родин, які проживають у нашому районі. Однією з форм допомоги є організація продовольчої підтримки для біженців.За допомогою Продовольчого банку в Кракові довгострокова їжа була передана більш ніж 300 біженцям, які проживають в Тарнуві та навколишніх муніципалітетах.  Сподіваємося, що наші дії принесуть хоч трохи радості українським родинам, в цей надзвичайно важкий для них час,коли вони втратять віру у теперешнє,  вони всі стануть джерелом віри в краще майбутнє і подарують сили, щоб пережити цей важкий час.

Допомога від Шарлотти із Франції

Мене звати Шарлотти, мені 22 роки і я із Франції.

Одного дня, після того, як я закінчила працювати, я проглядала українські новини. Російські звірства, які показували по телевізору змусили мене плакати.

Чому я сиджу спокійно на своєму стільці, коли невинні люди гинуть за декілька тисяч кілометрів від мене? Я не можу залишатися з людьми,які байдуже ставляться до інших. Я не бачила в цьому ніякого сенсу. Через день я зателефонувала своїм друзям, щоб зібрати потрібні ліки для їх транспортування військовим України. Коли я прибула до Тарнова, я зустрілася з керівником фонду і він зазначив, що українцям потрібно більше, ніж польский народ може дати.

Тому гроші , які я змогла відкласти на зимовий період, я витратила на купівлю продуктів у супермаркеті. Після того, як їжа була передана у фонд, я із задоволенням віддала її українцям, які прийшли за продовольчою допомогою.

Після цього, директор фонду запропонував мені зв’язати його з французькими асоціаціями, які зможуть зібрати харчі, обладнання для надання першої допомоги та комп’ютери, щоб допомогти організації в Польщі та військовим в Україні.

Тому за допомогою українки Євгенії, яка володіє англійською мовою, ми переклали веб-сайт фонду французькою та англійською мовами, щоб франкомовні люди мали доступ до інформації про заходи, які фонд уже здійснив.

Я також написала інформаційний пост на Facebook, щоб повідомити більшу кількість людей про свою співпрацю з командою FPDP.

Завдяки цій публікації мій батько Іван Шасульє запропонував пожертвувати фонду 100 євро. Наступного дня я взяла дві українські сім’ї, а саме Олену та Анну з їх дітьми, на ранковий шопінг і завдяки цим грошам вони змогли купити літнє взуття. Дві родини залишилися задоволені та з посмішками на обличчах.

Моя бабуся Сімон Шассульє вирішила підтримати людей та пожертвувала 100 євро, які ми витратили на предмети першої необхідності, такі як мило, туалетний папір та засоби особистої гігієни.

Люди потребували більше їжі та одягу, і ми допомогли їм у цьому!